Побудова та підключення системного блоку
Техніка безпеки під час роботи з обладнаннаям
інформаційних систем
| Під час работи заборонено | Переносити обладнання з одного місця на інше; Користуватися приладами, які не мають відношення до роботи; Користуватися несправним обладнанням; Класти на комп’ютери та столи портфелі, одяг та інші сторонні предмети; Замінювати запобіжники під напругою. |
| По закінченні роботи необхідно | Вимкнути комп’ютер; Прибрати своє робоче місце; Здати лабораторну роботу викладачу та повідомити про виявлені недоліки у роботі ПК; Після закінчення заняття необхідно провести вологе прибирання та провітрювання; Видалення пилу з екрану необхідно проводити не рідше одного разу на день. |
Техніко-експлуатаційні характеристики
персонального комп'ютера
- Модель (тип) мікропроцесора.
У комп’ютерах ІВМ РС
використовуються мікропроцесори (МП) фірми Іntel (Іntel-8088, 80286, 80386, 80486), а також сумісні з ними мікропроцесори інших фірм (наприклад, Pentium I, II, III, IV). Характерною рисою мікропроцесорів різних моделей є розрядність різних основних регістрів, кількісний та якісний склад системи команд (тобто перелік видів операцій, які може виконувати мікропроцесор). Від розрядності залежить, який об’єм інформації в бітах опрацьовує мікропроцесор за одиницю часу. - Тактова частота – вказує, скільки тактів здійснює мікропроцесор за секунду. Вимірюєтьсяктова частота в МГц ( 1 МГц = 1 млн.тактів/сек).
- Наявність підтримки співпроцесора. До ранніх моделей МП фірми Іntel додавався математичний співпроцесор, що допомагав основному МП виконувати математичні операції. Мікропроцесорам Pentium співпроцесори вже не потрібні.
- Ємність ОЗП. Одним з найважливішим елементом ПК є оперативна пам’ять. Саме з неї МП бере програми і вихідні дані, у неї він також записує отриманий результат. Сучасні ПК орієнтовані на роботу з потужним програмним забезпеченням, що потребує 32 - 128 Мбайт ОЗП.
- Наявність кеш-пам'яті. Кеш-
пам’ять призначена для прискорення доступу до ОП і розташовується немов би між МП і ОП. При звертанні МП до пам’яті спочатку проводиться пошук потрібних даних у кеш-пам’яті. Доступ прискорюється внаслідок того, що час доступу до кеш-пам’яті в кілька разів менший, ніж до звичайної пам’яті. Комп’ютери серій 486 і Pentium містять вмонтовану кеш-пам’ять ємністю 256 Кбайт. - Характеристики жорсткого диска (вінчестера). Інформаційна ємність перших вінчестерів, що застосовувалися в ПК, була усього лише кілька мегабайт. Ємність сучасних жорстких дисків може становити 40 Гбайт і більше. Іншими важливими характеристиками накопичувачів на жорстких дисках є час доступу до інформації (це час, за який пристрій знаходить необхідні дані) і швидкість запису/зчитування інформації.
- Характеристики відеопідсистеми. Визначальною характеристикою є тип відеоадаптера (ЕGА, VGА чи SVGА). Необхідно брати до уваги також обсяг відеопам’яті, розмір екрана монітора, розмір точки зображення і частоту зміни кадрів.
- Тип системної шини
та її пропускна здатність.
Системна магістраль (шина) забезпечує
передачу даних, адрес та
керуючих сигналів по шинах даних, адрес та керуючій шині відповідно між мікропроцесором, оперативною пам'яттю та інтерфейсними блоками (контролерами) зовнішніх пристроїв. Усі контролери зовнішніх пристроїв підключаються до комп'ютера шляхом вставляння цих контролерів у вільні гнізда (слоти) материнської плати і таким чином під’єднуються до системної шини. Можна назвати наступні типи системних шин: ISА, МСА, ЕІSА, VЕSА, РСІ, АGР. Вони з’являлись на ПК у такій хронологічній послідовності, в якій перераховані, i наступний тип шини мав кращу пропускну здатність та ефективність обслуговування зовнішніх пристроїв. Нові типи шин з’являлись паралельно з появою нових типів мікропроцесорів. - Cклад функціональних модулів базової конфігурації та можливості її розширення: тип монітора та розміри його екрана по діагоналі (14", 15", 17", 19", 21" і т. п.), тип вінчестера та об’єм дискового простору на ньому, наявність відповідної відеокарти з потрібним об’ємом відеопам’яті та при необхідності з графічним прискорювачем, наявність звукових колонок та звукової плати, приводу для роботи із компакт-дисками (СD-RОМ) тощо.
- Габаритні розміри.
Оскільки зовнішні розміри
таких пристроїв, як монітор, клавіатура, “мишка” практично не відрізняються, то, говорячи про розміри ПК, вказують тип і розміри його системного блоку. За конструктивними особливостями системні блоки бувають таких типів: DeskТор (горизонтальне розташування), Міnі, Міddle, Віg Тower (вертикальне розташування), Мultimedia Саsе (системний блок разом із звуковими колонками для мультимедіа-комп’ютерів). - Потужність енергоспоживання.
Як правило, ПК останніх
моделей зі значно більшим апаратним наповненням споживають менше електроенергії, ніж комп’ютери перших моделей.
Системний блок
Системний блок– це основна складова частина
комп’ютера. Системний блок персонального комп'ютера містить корпус, в
якому знаходиться блок живлення, материнська (системна, або основна)
плата з центральним процесором і оперативною пам'яттю, різні
накопичувачі (жорсткий диск, дисководи, приводи CD-ROM або DVD-ROM),
плати розширення (графічна плата, звукова плата, мережна плата, модем),
TV-тюнер, додаткові пристрої тощо. Для прикладу: безліч спеціалізованих
комп'ютерів – серверів – не комплектуються ні моніторами, ні
клавіатурами, ні мишами, вони лише виконують свою основну функцію –
обчислення, а доступ та управління ними здійснюється за допомогою іншого
комп'ютера – віддаленого терміналу.
Блок живлення звичайно змонтований і поставляється
разом з корпусом системного блоку, для якого він призначений. Потужність
блока живлення комп'ютера повинна цілком і навіть з деяким запасом
забезпечувати енергоспоживання всіх підключених до нього пристроїв. Чим
більше пристроїв може бути встановлено в системний блок, тим більшу
потужність повинен мати блок живлення. В середньому потужність блоків
живлення має значення, що дорівнює від 350 до 400 ват для ПК.
Мережні фільтри призначені для ефективного захисту
комп'ютера від імпульсних та високочастотних завад (стрибків напруги),
що надходять з мережи живлення. Плавкий запобіжник відключає фільтр при
короткому замиканні.
Джерела безперебійного живлення (ДБЖ) призначені
для живлення комп'ютера протягом невеликого проміжку часу за відсутності
електроенергії, для того, щоб можна було зберегти відкриті документи і
правильно завершити роботу комп'ютера. Деякі ДБЖ включають розвинуті
функції управління електроживленням і забезпечують впорядковане
відключення системи у разі тривалого збою електроживлення. Програма
автоматично зберігає відкриті файли, закриває запущені додатки і
коректно завершує роботу операційної системи, захищаючи від пошкоджень
жорсткий диск і дані.
Материнська плата– печатна плата, на якій
здійснюється монтаж більшості компонентів комп'ютерної системи. Назва
походить від англійського motherboard, іноді використовується скорочення
MB або слово mainboard – головна плата.
Материнська плата забезпечує зв'язок між всіма пристроями ПК, за
допомогою передачі сигналу від одного пристрою до іншого. На ній
розміщуються мікропроцесор; оперативна пам'ять (ОЗП); набір управляючих
мікросхем або чипсетів (chipset); ПЗП з системною BIOS (базовою системою
уведення-виведення); слоти розширення; роз'єми для підключення
інтерфейсних кабелів жорстких дисків, дисководів; роз'єми живлення;
роз'єми послідовного (COM) і паралельного (LPT) портів; універсальної
послідовної шини USB; роз'єм PS/2 для підключення клавіатури і миші та
ряд інших компонентів. На материнській платі також можуть знаходитися
мікросхеми відеоадаптера, звукової плати і мережної карти.
Центральний процесор, або центральний процесорний
пристрій (ЦПП) (англ. сеntral processing unit – CPU) – основна
мікросхема комп'ютера, що виконує всі арифметичні і логічні операції та
виконує управління всім ПК. ЦПП встановлюється на материнській платі. На
процесорі встановлений великий радіатор, який охолоджується
вентилятором (cooler). Конструктивно процесор складається з чарунок, в
яких дані можуть не тільки зберігатися, але і змінюватися. Внутрішні
чарунки процесора називають регістрами. Дані, що потрапили в деякі
регістри, розглядаються як команди, що управляють обробкою даних в інших
регістрах. Таким чином, управляючи засиланням даних в різні регістри
процесора, можна управляти обробкою даних. На цьому і засновано
виконання програм.
З рештою пристроїв комп'ютера, і в першу чергу з оперативною
пам'яттю, процесор зв'язаний декількома групами провідників, що
називаються шинами. Основних шин три: адресна шина, шина даних і
командна шина.
Основними параметрами процесорів є робоча напруга, розрядність, робоча тактова частота, коефіцієнт внутрішнього множення тактової частоти і розмір кеш-пам'яті.
Оперативна пам'ять (ОЗП – пристрій, що оперативно
запам'ятовує). Існує два типи внутрішньої пам'яті – пам'ять з довільним
доступом (RAM – Random Access Memory) і пам'ять, доступна тільки для
читання (ROM – Read Only Memory). Процесор ПК може обмінюватися даними з
оперативною пам'яттю з дуже високою швидкістю, що на декілька порядків
перевищує швидкість доступу до інших носіїв інформації, наприклад,
дисків.
Оперативна пам'ять з довільним доступом (RAM) служить для розміщення
програм, даних і проміжних результатів обчислень в процесі роботи
комп'ютера. Дані можуть вибиратися з пам'яті в довільному порядку, а не
строго послідовно. Оперативна пам'ять – енергозалежна, тобто дані в ній
зберігаються тільки до виключення ПК. Для довготривалого зберігання
інформації служать дискети, вінчестери, компакт-диски тощо.
Конструктивно елементи пам'яті виконані у вигляді модулів, так що
при бажанні можна замінити їх або встановити додаткові і тим самим
змінити об'єм загальної оперативної пам'яті комп'ютера. Ємність модулів
пам'яті кратна ступеню числа 2: 128, 256, 512, 1 024 Mb.
Пристрій, що запам'ятовує постійно (ПЗП) - пам'ять,
доступна тільки на читання (ROM), використовується для постійного
розміщення певних програм, наприклад, програми початкового завантаження
ПК – BIOS (basic input-output system – базова система
введення-виведення). В процесі роботи комп'ютера вміст цієї пам'яті не
може бути змінений.
Накопичувач на жорстких магнітних дисках, жорсткий
диск або вінчестер (англ. Hard Disk Drive, HDD) – енергонезалежний
пристрій, що перезаписує і запам'ятовує комп'ютерну інформацію. Він є
основним накопичувачем даних практично у всіх сучасних комп'ютерах.
На відміну від «гнучкого диска» (дискети), інформація на жорсткий
диск записується на жорсткі (алюмінієві або скляні) пластини, покриті
шаром феромагнітного матеріалу. Головки, які зчитують інформацію, в
робочому режимі не торкаються поверхні пластин завдяки прошарку повітря,
утворюваному при швидкому обертанні дисків.
Порядок підключення основних компонентів
системного блоку
 |
| Рис.1_1 |
- Встановлюємо процесор на материнську плату, розблокувавши фіксатор. З його ж допомогою, після установки блокуйте процесор в соку. Виглядає фіксатор як невеликий металевий важіль, що призводять в дію квадратну рамку.
- Акуратно наносимо термопасту на процесор і монтуємо кулер, після чого Фіксуємо його. Якщо процесор боксовий, термопаста вже зазвичай нанесена на радіатор системи охолодження - досить видалити захисний чохол.
- Ставимо оперативну пам'ять. Якщо планка одна, то в слот ближче до процесора. Якщо їх дві, в слоти, марковані різними кольорами, щоб активувати двоканальний режим. Блокуємо планки за допомогою фіксаторів.
- Ставимо блок живлення і фіксуємо його гвинтами, які йдуть в комплекті.
- Монтуємо SATA SSD, потім вінчестер, потім оптичний дисковод, зафіксувавши кожну деталь в кишені гвинтами.
- Материнську плату з усіма іншими деталями монтуємо в корпусі. Попередньо слід вкрутити посадочні шпильки, відповідно кріпильних отворів на материнську плату. Фіксуємо материнську плату гвинтами.
- Підключаємо до плати кабель живлення, а також кабель живлення процесора. Кожен штекер вставляємо до клацання.
- Підключаємо передню панель: індикатори, кнопки харчування і перезавантаження. Кожен штекер має відповідне маркування, розташовану на торці. Правильні терморегулятори вказана в інструкції до материнської плати.
- Підключаємо фронтальні аудіороз'єми і порти USB.
- Підключаємо до материнської плати всі HDD, SSD і DVD, які є, відповідними кабелями. Потім підключаємо подачу енергії за допомогою проводів на блоці живлення.
- Корпусні кулера підключаємо до відповідних роз'ємів на материнській платі або штекерам блоку живлення.
- Встановлюємо відеокарту і підключаємо її харчування (якщо є). Фіксуємо запобіжну скобу гвинтом на задній кришці корпусу.
- Ці ж маніпуляції проробляємо зі звуковою картою.
Немає коментарів:
Дописати коментар